У 1930 році біля залізничної станції «Ольшаниця» буда заснована нафтобаза, на якій зберігалось паливо – гас. Одночасно з нафтобазою було створено хлібоприймальний пункт для зберігання зерна.
25 жовтня 1925 року на площі біля залізничного вокзалу за кошти жителів Ольшаниці було відкрито пам’ятник вождю пролетаріату В.І. Леніну із написом на постаменті «Володимиру Іллічу Леніну від робітників і селян Вільшанки. 1925 року жовтня 25 дня». Це був перший пам’ятник в Україні. Але в роки Великої Вітчизняної війни його було зруйновано фашистами. У 1967 році пам’ятник було відновлено.
У 1926 році була відкрита чотирирічна школа «Слободянська» . А у 1928 році була споруджена двоповерхова середня школа, яку радянська влада побудувала у подарунок селу за революційну діяльність місцевих жителів. Побудовано також лікарню, крамниці, клуб. Товариства «Городище», «Воля», «Вперед», «Комуна», імені Карла Маркса з’явилися в Ольшаниці у 1927 році. Всі жителі захоплювалися мужністю та вправністю першої трактористки Уляни Рисак. На лівобережній частині села на базі товариства «Городища» виник колгосп «Комінтерн». У колгосп «Ударник» об’єдналися правобережні товариства. Та частина селян не хотіла вступати до колгоспів. Під час сутичок було вбито Івана Канарського.
За високі досягнення у праці працівників колгоспу було премійовано на районній конференції у 1934 році. 211 трудоднів виробила Степа Пилипенко. Колгосп «Комінтерн» був нагороджений перехідним Червоним прапором. У господарстві була перша тракторна бригада, яку очолював Демид Павліченко.
У 1932-1933 роках Ольшаниця пережила тяжкі роки голодомору.
Перед війною колгосп «Комінтерн» був передовим і мав прибутки до 1,6 мільйона карбованців. В селі було відкрито агрокурси, в місцевому клубі проходив показ кінокартин.
До цього часу старожили згадують про ті часи, коли у селі жив і працював відомий український письменник Петро Панч.
Фашистськими загарбниками Ольшаниця була окупована 25 липня 1941 року. 31 січня 1944 року село було повністю звільнене від окупантів.
До Німеччини було вивезено 174 жителі, 36 жителів було жорстоко вбито, 404 будинки було спалено. У 1943 році було вбито жителів села: С. Павліченка, Г. Павліченко, О.Чередніченко, М. Волошину, С. Скрипку.
465 жителів Ольшаниці захищали нашу Батьківщину-неньку, із них 233 загинули у нерівному бою.
У 1950 році колгоспи «Комінтерн» і «Ударник» об’єдналися в один колгосп імені Жданова, який як і його попередники був лідером, колгоспом-мільйонером. У 1957 році його прибутки становили - 3 мільйони. Постійно були зібрані високі врожаї: з кожного гектара збирали по 38 центнерів озимої пшениці, 295 центнерів цукрових буряків. У 1958 році в селі побудовано цегельний завод. Колгосп був учасником Всесоюзних виставок. У колгоспі налічувало 29 тракторів, 8 зернових, 6 бурякових, 3 кукурудзяних, 3 силосних комбайни і 29 автомобілів.
У сільській школі у 60-х роках ХІХ століття навчалися понад 600 учнів, працювали 42 вчителі, діяли 3 бібліотеки, 2 кіноустановки, новий сільський клуб, а також був клуб біля залізничної станції та в Ольшаницькому лісництві. Лікарня на той час була з пологовим відділенням, працювали 3 лікарі та 14 медпрацівників. У 1970 році навчання у школі проводилося у дві зміни, адже кількість учнів збільшилася до 700. На той час у школі працювали Заслужені вчителі України А.О. Голотребчук та Л.Г. Корчак, яких і нині згадують вдячні їм учні.
У 1993 році в селі виникло сільськогосподарське акціонерне товариство «Ольшаниця», яке згодом збанкрутіло. Після цього понад 90% власників земельних паїв віддали їх в оренду ТОВ «Агрофірмі «Рокитне-цукор».
У 1980-1981 роках Ольшаницька нафтобаза виборює перші місця в соціалістичному змаганні по Київському територіальному управлінню Держкомнафтопродукту УРСР. Нафтобаза приймає одразу 9 цистерн пального.
У1951 році на Ольшаницькому хлібоприймальному пункті почала діяти перша власна електростанція. У 1964 році тут уже працює 12 складів та дві сушарки. Через 20 років на ХПП зерно приймають шість стаціонарних механізованих точок, які обробляють по 32 тонни зерна щогодини.
У 90-х роках на залізничній станції «Ольшаниця» впроваджуються нові технології по вантажоперевезенню, зокрема «Львівський метод», що полягав у підвищенні швидкості виконання вантажних робіт на залізничному транспорті. Це дало можливість скоротити простій вагонів та отримання додаткових вагонів для відвантаження продукції. Вся праця виконувалася механізовано. Для автоматичного пропуску та обробки поїздів встановлено новітнє обладнання.
У1982 році в Ольшаницькій лісодільниці працює цех з переробки деревини, ручна праця механізована, розширено асортимент виробів цеху: виготовлення паркету, заготівка шпиць, косяків, винної клепки, побутових товарів.
У 1972 році в селі споруджено будинок побуту зі швейною майстернею, перукарнею, комплексним приймальним пунктом. У 90-х роках ХХ століття в селі проводиться інтенсивне будівництво: з’явилися двоповерхові житлові будинки для працівників лісодільниці, залізничників, приміщення сільської Ради, заасфальтовано майже всі вулиці.
Територія села складає 5660 гектарів, з яких 4170 – сільськогосподарські угіддя.
Станом на 01 січня 2013 року у селі Ольшаниця проживає 2181 житель; із них доросле населення – 1801 чоловік; працездатного віку 1021 чоловік; молоді – 376 чоловік; пенсіонерів – 740 чоловік; дітей шкільного віку – 272; дошкільного віку – 109.
В селі побудована церква архистратига Михаїла.
Добробут населення щорічно покращується.
Все так же спокійно пронизує село річка Гороховатка – це і є класична мальовнича Україна.
