9 березня – День народження Тараса Шевченка

Сьогодні, 9 березня, вся Україна відзначає 203-річчя з дня народження великого українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка. Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці Черкаської області в сім`ї кріпосного. У 9 років втратив матір, в 11 - батька. У 1831 році Шевченко був відданий на 4 роки в учні до художника Василя Ширяєва в Петербурзі. У складі артілі художника Шевченко брав участь у розписі Петербурзького Великого театру як підмайстер-рисувальник. У 1838 році впливові покровителі Шевченко, серед яких - художник Карл Брюллов, поети Василь Жуковський та Євген Гребінка, викупили молодого поета на свободу. Пан погодився відпустити кріпака за чималу на той час суму - 2,5 тис. Рублів. Щоб її зібрати, Карл Брюллов написав портрет Василя Жуковського - вихователя спадкоємця престолу, і портрет був розіграний в лотерею, в якій взяла участь царська родина. Отримавши свободу, Шевченко став студентом Петербурзької Академії мистецтв. Завдяки високому рівню підготовки його зарахували відразу в четвертий клас. Незабаром він став одним з улюблених учнів Карла Брюллова. У 1840 році вийшла перша збірка віршів Шевченка «Кобзар», куди увійшло 8 віршів. Книга розійшлася за два тижні і придбала неймовірну популярність. Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» та «Гамалія». Протягом останніх трьох років життя Шевченка, незважаючи на підірване здоров`я, активно займався просвітницькою діяльністю. Підготував до друку «Буквар» для вечірніх шкіл (був випущений тиражем в 10 тис. Примірників за рахунок автора). У 1860 році Шевченко став першою людиною в Російській імперії, який отримав звання академіка гравюри. Помер Шевченка 10 березня 1861 року в віці 47 років від хвороби серця. Був похований на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а за два місяці труну з його прахом, відповідно до його заповітом, перевезли в Україну і похований на Чернечій горі біля Канева. Сьогодні, 9 березня, Україна відзначає 203-й день народження поета, письменника, художника, громадського та політичного діяча, який є національним героєм і символом України, Тараса Григоровича Шевченка. Попри час, Шевченко не віддаляється, не бронзовіє. Він – апостол правди – живий! У чому криється цей феномен, ця дивна незбагненність? У живому щирому слові Тараса, що іноді бринить як струна, а іноді подібне до гострого важкого меча, повідомляє Укрінформ. «Без Нього… хто знає, що було б з нами!», – зауважує Богдан Лепкий. «Кобзар» для українців те саме, що й Біблія. Його загортали у вишитий рушник і зберігали біля образів як святиню. По ньому український селянин, водячи зашкарублим, покрученим від важкої праці пальцем, вчився читати. Вуста старанно шепотіли заповітні прості рядки, а розум осявала істина – «Борітеся – поборете!». Його вчили напам’ять. Політв’язні царату, дисиденти, шістдесятники. Шевченко був з кожним українцем у тюрмах, таборах і на засланні; на чужині, в еміграції. Був на Майдані і в окопах війн, в руїні Донецького аеропорту з нескореними кіборгами і з кожним українцем, що залишився на окупованих агресором українських територіях. З тими, кого ворог переслідує, кидає до в’язниць і вбиває за мову. Прострілений російською кулею «Кобзар», на якому запеклася кров українського солдата, свідчення того, що Шевченко живий. Він був і є всюди, де були, є і будуть українці. Навіть, у найнесподіваніших місцях і навіть за найнеочікуваніших обставин.